Недавнє дослідження показало, що феомеланін, пігмент, який надає волоссю рудий та помаранчевий відтінок, може виконувати важливу захисну функцію. Науковці з'ясували, що цей пігмент здатен перетворювати токсичні речовини на безпечні компоненти, тим самим знижуючи ризик клітинного ушкодження.
Результати роботи, опублікованої у журналі PNAS Nexus та висвітленої ресурсом ScienceAlert, свідчать, що синтез феомеланіну може грати ключову роль у підтримці здоров'я клітин. Дослідники вважають, що у людей з рудим волоссям можуть бути активовані унікальні клітинні механізми, що позитивно впливають на організм.
Феомеланін, що надає пір'ю птахів червоні та помаранчеві кольори, синтезується з амінокислоти цистеїну. Надмірна кількість цистеїну може призводити до окислювального стресу, що пошкоджує клітини. Вчені виявили, що у людей з генетичними варіантами рудого волосся частина надлишкового цистеїну перетворюється на феомеланін, тим самим знижуючи рівень потенційно небезпечної речовини.
Щоб підтвердити цю гіпотезу, дослідники провели експерименти на зебрових зябликах. Їхні спостереження показали, що самці, які не могли синтезувати феомеланін, за умов надлишку цистеїну зазнали значно більшого окисного ушкодження, ніж їхні одноплемінники, які виробляли цей пігмент.
Цікаво, що самки зебрових зябликів не виробляють феомеланін, але навіть у них спостерігалося зростання рівня окислювальних ушкоджень при додатковому споживанні цистеїну. Це свідчить про те, що надлишок цистеїну може бути шкідливим для клітин, у той час як феомеланін допомагає зменшити ці негативні наслідки.
У людей феомеланін частіше зустрічається в губах, сосках та геніталіях, але у рудоволосих він також присутній у волоссі й шкірі. Хоча цей пігмент асоціюється із підвищеним ризиком меланоми, вчені вважають, що генетичні варіанти, що сприяють його виробленню, можуть допомагати підтримувати баланс цистеїну в організмі.
Автори дослідження підкреслюють, що їхні результати вперше експериментально підтверджують фізіологічну роль феомеланіну у захисті від надлишку цистеїну. Це відкриття може суттєво покращити наше розуміння ризиків меланоми і еволюції забарвлення серед тварин і людей.