На першому міжнародному саміті після свого призначення, прем’єр-міністр Великої Британії Сер Кір Стармер став об’єктом критики за надмірні коливання у зовнішній політиці, що стосується постачання ракет Storm Shadow Україні. Його рішення викликало значні обурення і викликало суперечки щодо стратегічних виборів країни.
Велика Британія вручила Росії нову перемогу своїми коливаннями щодо ракет Storm Shadow
Сер Кір Стармер принизив Британію, поставив у незручне становище Володимира Зеленського і вручив незаслужену перемогу Росії на своєму першому міжнародному саміті як прем’єр-міністр Великої Британії, пише The Telegraph. Одна справа – коливатися у внутрішній політиці, але зовсім інша, і набагато небезпечніша, – зробити різкий розворот щодо життєво важливого стратегічного питання, коли до нього прикута увага всього світу.
Однак саме цього Стармер домігся щодо ракет Storm Shadow. Лише кілька днів тому міжнародна преса вітала нову, більш жорстку політику уряду, коли Стармер заявив, що Києву буде дозволено запускати британські крилаті ракети Storm Shadow російською територією, тим самим знявши попередні обмеження на їхнє використання. Це рішення було з ентузіазмом зустрінуте Зеленським, який додав, що обговорив зі Стармером його оперативну реалізацію. Кремль неминуче засудив цей крок як небезпечне загострення конфлікту.
Однак днем пізніше Даунінг-стріт роз’яснила, що Україна все-таки не зможе використовувати Storm Shadow для атак на Росію. Що відбувається? Тиск з боку Білого дому, слабкість перед обличчям обурення Москви чи помилка Стармера? Що б це не було, все це просто жахливо, досадує видання.
У Вашингтоні Стармер сказав лідерам НАТО: “Путін має почути чіткий сигнал, який пролунає на цьому саміті, – сигнал єдності та рішучості, що ми підтримаємо Україну, чого б це не коштувало”. Але це не те послання, яке Путін або Зеленський винесли з нових ввідних щодо ракет Storm Shadow. Навпаки, Зеленський позбувся надії на те, що Британія дозволить Україні самій обирати цілі для атак. А для Путіна це стало ще одним підтвердженням того, наскільки НАТО боїться загрози загострення конфлікту. Цей страх усе ще володіє західними лідерами.