Переклад статті з американського видання National Review розкриває головну причину початку війни Росії проти України — прагнення до володіння природними ресурсами на трильйони доларів. Це питання лежить в основі майже кожної сучасної військової агресії, ставлячи під загрозу не лише існування України, але й безпеку всього світу.
Питання, яке лежить в основі майже кожної геополітичної ситуації 21-го століття: енергетичні ресурси. Історія налічує довгий список зухвалих актів грабунку. Була крадіжка Саддамом Хусейном 1 мільярда доларів з Банку Іраку в останні дні його диктатури. Схожим за масштабами був злам Північної Кореї у 2016 році, коли з національного банку Бангладеш було викрадено 1 мільярд доларів. Більшу частину коштів було повернуто, але 81 мільйон доларів досі не знайдено.
Мистецтво також є ціллю крадіжок. У 1990 році злодії вдерлися до Бостонського музею Ізабелли Стюарт Гарднер і викрали картин на 500 мільйонів доларів, місцезнаходження яких невідоме донині. А ще була крадіжка діамантів в Антверпені у 2003 році на 100 мільйонів доларів. Непогано для одного дня роботи.
Але це все блідне у порівнянні зі злочином, який скоюється сьогодні серед білого дня. Вторгнення Росії в Україну ставить загрожує її природнім ресурсам на трильйони доларів, включно з викопним паливом, мінералами, врожаями, інфраструктурою та людським капіталом. У разі успіху це зухвале захоплення ресурсів стане найбільшим пограбуванням в історії людства.
Оскільки ця війна рідко висвітлюється з точки зору економічних термінів, у багатьох зараз можуть відкритися очі. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), запаси вуглеводнів в Україні становлять 9 мільярдів тонн нафтового еквіваленту сирої нафти. За сьогоднішніми цінами це понад 5 трильйонів доларів викопного палива, 87 відсотків якого знаходиться на окупованій або спірній території. Щоб уявити величезність цієї цифри в контексті, США і Китай – єдині дві країни, річний ВВП яких перевищує 5 трильйонів доларів.
Розбиваючи ці викопні види палива за типами, Україна має приблизно 5,4 трильйона кубометрів природного газу, з яких 1,1 трильйона кубометрів – це відомі запаси, що поступаєюься лише Норвегії. У країні також є 6,3 млрд барелів сирої нафти, 400 млн тонн газового конденсату, 3 трлн кубометрів вугільного метану, 1,2 трлн кубометрів сланцевого газу та 49 гігатонн вугілля (шосте місце у світі).
Що стосується корисних копалин, то, за оцінками, Україна має 7 відсотків світових запасів титану, 10 відсотків залізної руди та 20 відсотків графіту. Можливо, найважливіше те, що під “Українським щитом” (великою смугою землі, яка простягається через всю країну від Білорусі на півночі і до Азовського моря на півдні) поховано приблизно 500 000 тонн літію – одне з найбільших нерозвіданих родовищ в Європі. Це найважливіший компонент у зростаючій світовій індустрії акумуляторних батарей для електромобілів.
Загалом, за оцінками SecDev, у 2022 році загальна вартість природних ресурсів України перевищила 26 трильйонів доларів, 12 трильйонів з яких знаходяться на контрольованій Росією або спірній території.
На додаток до викопного палива та корисних копалин, чотири атомні електростанції України мають 13 мільярдів ват (ГВт) енергетичної потужності, включаючи найбільшу в Європі Запорізьку атомну електростанцію. Україна також має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь, які годують значну частину населення Африки, Близького Сходу та Європи. Лише експорт рослинної олії та м’яса у 2021 році склав понад 28 мільярдів доларів. Українське сільське господарство також має сумну історію, коли Росія використала його як зброю проти самих українців на початку 1930-х років. Коли сталінський режим примусово привласнив велику кількість українського зерна як для експорту, так і для годування інших регіонів Радянського Союзу, залишивши більшість українців без достатньої кількості їжі. Результатом став геноцидний, штучний голод, відомий як Голодомор, що призвів до смерті мільйонів людей.
Що підводить нас до головного питання: Чому Росія вторглася в Україну?
Найпоширенішим виправданням, яке пропонують путінські пропагандисти, є те, що Росія була змушена захищатися від розширення НАТО. Проте, коли Фінляндія, яка має спільний кордон з Росією, приєдналася до НАТО у квітні 2023 року, Путін відреагував на це тим, що відвів військову техніку від фінського кордону і відправив її воювати в Україну, залишивши мінімум російських сил. Своїми діями Росія показала, що вона чітко розуміє, що НАТО не є загрозою.
Більш реалістично, Кремль розуміє, що існування демократичної, орієнтованої на Захід України становить загрозу не для цілісності Росії, а скоріше для її авторитарного режиму.
Друге виправдання полягало в тому, що Путін був змушений захищати російськомовних українців у Донецьку і Луганську, так само, як Гітлер стверджував, що він був змушений захищати німецькомовних у Судетській області в 1938 році. Багато російськомовних громадян України дійсно підтримували тісні зв’язки і дружбу з Росією – тобто до першого вторгнення Путіна в Україну в 2014 році. Відтоді вони відчули на собі жорстоку реальність “звільнення” Росією, і більшість з них тепер рішуче підтримують повну незалежність від Росії, підтверджуючи результати референдуму про незалежність України 1991 року.
Третя причина полягає в тому, що сам Путін сподівається переосмислити свою історичну спадщину як великого царя – сучасного Івана ІІІ, “збирача” земель руських, або Петра Великого, який у спотвореному уявленні Путіна повернув Росії території, на які вона завжди мала право. Це бачення поєднує в собі як націоналістичне, так і імперське мислення. Він стверджує, що росіяни та українці – це один народ, а Україна – квазіколонія, просто ще один російський регіон, як Сибір, Далекий Схід чи Урал. Погляд, який, само собою зрозуміло, рішуче заперечується як українцями, так і широкою міжнародною спільнотою.
Все це призводить до прямого висновку: вторгаючись в сусідню країну, щоб вкрасти її ресурси, Росія поводиться як гангстерська держава. І хоча виправдання Путіна щодо його незаконної агресивної війни не витримують критики, існують, однак, дуже переконливі причини, чому Захід повинен підтримати Україну.
Після розпаду Радянського Союзу США, Великобританія, Росія та Україна підписали Будапештський меморандум у 1994 році. В обмін на відмову України від свого величезного ядерного арсеналу (успадкованого від СРСР), підписанти “підтвердили” свою відданість суверенітету і територіальній цілісності України. Формально це не був формальний договір, який би зобов’язував США чи Велику Британію (або Росію) стати на захист України. Але немає жодних сумнівів, що якщо Захід сьогодні не дотримуватиметься духу цієї угоди, Китай та інші авторитарні держави будуть заохочені до подальшої агресії. Дійсно, військова активність вже поширилася на Південно-Китайське море та інші регіони.
Зрештою, питання полягає в тому, чи повинні українські ресурси належати Україні, чи слід дозволити Москві привласнити їх силою. Res ipsa loquitur може бути юридичною відповіддю на це питання. Пекін та інші вороже налаштовані до демократичних цінностей сторони уважно стежать за тим, як ми відповімо на нього.
Одне питання продовжує залишатися в центрі майже кожної геополітичної ситуації 21-го століття: енергетичні ресурси. І в цьому випадку, коли Росія веде війну за власним вибором, природні ресурси України є власне головною причиною війни.
